Підтримка батьків та дітей під час воєнного стану
У повномасштабну війну вірять не всі. Дехто взагалі заплющує очі на останні новини, вважаючи їх маніпуляціями й маячнею. Адже зазвичай про небезпечні ситуації навіть думати неприємно. Ймовірний вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення — все це дестабілізує будь-яку дорослу психіку, що ж тоді говорити про дітей. Є навіть думка, що розмовляти з дітьми про панічні новини взагалі не потрібно. Мовляв, навіщо псувати їм дитинство гіпотетичними припущеннями політиків?
Проте психологи вважають, з дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації. У першу чергу для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини "експертним", виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості, протиставляє тривозі продуктивні дії.
Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що дорослі, яким вони довіряють, знають усе і завжди зуміють дати відповідь на будь-яке питання. На допомогу батькам прийшла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз. Вона розробила докладну ілюстровану методичку "Супергерої безпеки" для українських батьків. У ній містяться рекомендації щодо того, як підготувати своїх дітей до можливих надзвичайних ситуацій, як безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, чому про це важливо розмовляти, з чого почати й чим відрізнятиметься розмова залежно від віку.
Авторка методички наголошує: ми говоримо про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби натренувати "м'язи безпеки". Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.
Розмову важливо почати, коли вся сім'я збирається разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім'ї.
Алгоритм підготовки до розмови:
- Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.
- Залучаємо до гри-тренування.
- Закріплюємо знання в тренувальній дії.
- Розмова не має бути довгою.
Говорити потрібно спокійно та повільно, спостерігаючи за реакцією дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям відреагувати на сказане.
Всі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапи) "супергероїв безпеки".
- Перший етап. Що таке безпека?
- Другий етап. Як ми можемо подбати про безпеку?
- Третій етап. Закріплюємо знання в дії.
Батьки мають бути готовими до того, щоб терпляче відповідати на одні й ті самі питання. Проговорювати рутинні речі. Давати психологічний, візуальний і тілесний контакти. Нагадувати, хто вони зараз поруч з дитиною, і хто зможе прийти їй на допомогу у надзвичайній ситуації. Зі школярами треба ділитися своїми думками, з підлітками — шукати відповіді разом. І дуже важливо — не перестаратися. Помітити, коли досить. І розбивати інформацію на частини. Наприклад, самій Світлані Ройз для розмови з дитиною 7 років знадобилось 7-8 підходів.
Знайти і завантажити методичку для батьків можна за посиланням.
Як батькам підтримати дитину в укритті?
1. Розкажіть дитині про план дій:
- Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.
- Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано).
2. Як ти почуваєшся?
Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції.
Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності.
Для цього поставте 3 питання і чекайте відповіді.
Наприклад:
-Тебе звати Наталя, так?
-Ти зараз стоїш, так?
-Ти одягнений в червону кофтину, так?
Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.
Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки.
3. Розкажи, що ти відчуваєш
Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину.
Натомість скажіть: «Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся». Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями.
У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що б не сталось, головне – ми разом».
Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги й напруги.
4. Дозволь обійняти тебе
Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:
- «Обійми метелика» — дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах.
- «Водоспад» — дорослий підходить до дитини й руками погладжує з плечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей.
- «Кокон» — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.
Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу може стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А», «О», ефективним також є дихання животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.
5. Який у нас режим дня?
У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.
6. Я піклуюсь про тебе і про себе.
- Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій.
- Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.
7. Ми з усім справимось!
- Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову, оцініть емоційний стан та рівень фізичної реакції: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному. Створюйте спільні традиції завершення дня (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).
- Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини.
- Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку.
Ми в соцмережі Facebook
